|
Нашел кое-что о старинном городе Киевской Руси. с. Трипілля (Обухівського району Київської області)
Розташоване на правому березі Дніпра, у долині річки Красної. Назва його пов'язана з характером місцевості: тут сходяться три родючі долини, три поля, розмежовані річками Стугною, Красною та Бобрицею. Біля р. Бобриці три поселення трипільської культури, одне з них досліджував у 1901 р. Вікентій Хвойка.
При в'їзді в село височіє Дівич-гора, на якій було розкопано жертовник богині-діви зарубинецької культури. На території с. Трипілля збереглися могильник зарубинецької культури Дівич-Гора (ІІІ ст. до н. е. – II ст. н. е.), залишки давньоруського городища - рештки міста Треполя, згаданого в літописі від 1093 р. як уже існуюче. Вірогідніше за все, побудоване воно було близько 1032 р., коли Ярослав Мудрий, укріплюючи кордони Русі, ставив міста по Стугні.
Місто Треполь відігравало значну роль у Київській Русі. Вже у другій половині XI ст. воно було одним із центрів ремесла та торгівлі і вважалося "водними воротами". Біля нього знаходилися стоянки торгових суден, що ходили по Дніпру. У місті розвивалося гончарство. Вироби місцевих майстрів вивозилися далеко за межі Київської землі.
Треполь був також важливим укріпленням, що захищало Русь від нападів печенігів, а пізніше - половців, а також збірним пунктом для військ руських князів, які вирушали на боротьбу з кочовиками.
У 1177 р. літописець розповідає про будування фортеці й згадує про “водные врата”. І дійсно, Трипілля оточує подвійний, а в деяких місцях і потрійний вал. У Трипіллі жили свої удільні князі. Відомо, що в Трипіллі осіли сини Всеволода Юрієвича, князя Володимирського в 1196 р.
З подій, що відбувалися в Трипіллі та його околицях, треба згадати відому баталію князів руських з половцями в 1093 р. Дуже картинно розповідає про неї літописець: "Половці, почувши, що помер великий князь київський Всеволод, прислали послів до нового київського князя Святополка, щоб із ним поновити згоду. Святополк, не спитавшись своїх радників, посадив послів до в'язниці. Почули про це половці, пішли війною й обложили місто Торчеськ. Святополк випустив був посланців половецьких і хотів був замиритись, та було вже пізно. Почалася війна.
Святополк послухав своїх радників й послав до Володимира Мономаха прохати помочі. Коли з'їхались князі, військо рушило на Трипілля. На військовій раді Володимир Мономах радив замиритися з половцями й не переходити річки Стугни. Але князі цієї ради не послухали, і військо перейшло Стугну, котра саме тоді страшенно була розлилася. Перед бойовищем умовились так, щоб Святополк ішов праворуч, Володимир зліва, а Ростислав посередині. Так пройшли Трипілля і вийшли за вал.
Половці пустили попереду стрільців. Перший натиск був на Святополка, і полки його було збито. Далі вдарили на Мономаха з Ростиславом. І ці війська були розбиті. І кинулися до Стугни Володимир та брат його Ростислав, бо вирішили перейти річку вброд. І став утопати Ростислав перед очима Володимира. І хотів допомогти брату своєму і мало не утоп сам, але Ростислава не спас. Володимир же перебрався через Стугну з малою дружиною, що залишилася після битви. Святополк же повернувся назад в Трипілля і затворився тут, а на наступний день повернувся до Києва. І трапилося це в день Вознесенія Господа нашого Іісуса Христа місяця мая в 26-й день."
Згадується в літописах Треполь і в 1135 та 1205 pp. Під час монголо-татарської навали, наприкінці 1240 р., місто було пограбоване і спустошене, але вже в 1300 р. Треполь згадується серед відроджених міст Київської землі.
с. Халеп'я (Обухівського району Київської області)
Відстань від Трипілля 3 км. Халеп’я розташоване між маленькими річками Бобриня і Скворівка. В літописах ХІІ ст. Халеп’я згадується як древньоруське місто.
На південному сході села Халеп’я, в урочищі Коломийщина, в заболоченій низині, де густо ростуть верби і протікає струмок, виявлено класичне поселення трипільскої культури. На глибині 30 – 40 см знайдено залишки жител, які були розташовані двома концентричними колами. Не роблячі укріплень у вигляді валів і ровів, давні жителі досягли таким плануванням будинків своєрідної замкненості свого поселення. Древнє поселення займало досить велику територію. Діаметр зовнішнього кола дорівнює 170 – 200 м, внутрішнього – 50-60 м. Вільна від будівель площа в центрі використовувалась для загону худоби. Окремі будівлі розташовувались близько одна від одної.
Розміри будинків не стандартні і, мабуть, відповідали чисельності сім’ї. Площа великих будинків досягала 135-140 кв. м. вони мали прямокутну форму і були поділені на 2 – 3 і більше приміщень. Долівка житла була вистелена випаленими глиняними плитами, іноді в кілька шарів. Стіни та внутрішні перегородки зроблено з дерев’яного плетеного каркасу, обмазаного глиною. Покрівля будинків двосхила, з солом’яним покриттям.
Давньоруське місто Халеп, з яким ототожнюється городище на околиці сучасного села з майже ідентичною назвою, вперше згадується у літописі під 1093 р. У своєму "Повчанні дітям" Володимир Мономах пише:
"... на Стугні билися ми з половцями до вечора, билися коло Халепа, города над Дніпром, а потім мир уклали з їхніми князями". Як фортифікований "город" Халеп виник у XI ст. Згадується Халеп у літописах і в XII ст. Так, літа 1136-го, чернігівські князі Ольговичі взяли його разом із Треполем: "взяша Треполь и Халеп пуста". Халеп був зруйнований татарами в 1240 р.
3алишки літописного міста розташовані в північно-східній частині села, на високому правому березі Дніпра.
Відоме городище з XIX ст. Про нього писали Л. Похилевич, В. Антонович. У виданій у 1895 р. книзі В. Б. Антоновича "Археологическая карта Киевской губернии" читаємо: "В селе есть городище, часть которого обвалилась в Днепр. У села расположено 7 больших и более 100 малых курганов".
У 1971 р. експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. Й. Довженка провела дослідження на території городища.
Було виявлено залишки жител, господарчі ями.
Городище постійно підмивається водами Канівського водосховища. Внаслідок розмивів значна частина городища зсунулася в заплаву Дніпра. В оголених місцях чітко видно культурний шар та контури заглиблених споруд.
с. Витачів (Обухівського району Київської області)
Майже біля самого Дніпра розташоване село Витачів, віддалене від Обухова на 21 км. Поблизу села виявлено поселення доби бронзи, могильник скіфських часів. Тут досліджено могильник і городище часів Київської Русі, яке вчені пов’язують з літописним містом Витачевим.
Воно згадується як великий порт на Дніпрі у творах візантійського імператора Костянтина Багрянородного, який жив у середині Х ст. Літописець згадує, що до Києва прибуває багато човнів з верхнього Дніпра. У Києві човни купують руси, забирають з старих човнів у нові все те, що треба, і купують нові потрібні речі. По цьому в червні місяці їдуть униз по Дніпру й доїздять до города Витачева, котрий платить дань русам. Прибувши сюди, вони чекають ще два – три дні, поки з’їдуться всі човни, а тоді рушають вже далі Дніпром.
Не один раз згадується Витачів у літописах. У запису за 1095 р. розповідається, що половці у 1085 напали на город Юр’єв на річці Росі. Хоча самого города вони не здобули, але з страху перед ворогом мешканці залишили місто, і юр’євці повтікали до Києва. Святополк, князь Київський: “повели рубити город на Вытечеве холму, в свое имя нарек Святополчь город; и повели епископу Марину с Гургевци сести ту, и Засаковцем, и прочим от тех град; а Гюргев зажгона Половци тощ”.
У 1103 р. недалеко біля Витачева відбулася нарада князів (біля Долобського озера).
Ще раніше, в 1100 р., в самому Витачеві відбулась така ж нарада, за участю князів Святополка київського, Володимира Мономаха, Давида і Олега; однак князі між собою не порозумілися.
У Витачеві збереглися сліди старих валів. Частина старого городища рушилася вже в Дніпро, а частину забудовано оселями.
|
Вход
FAQ
Поиск
